Мало хто знає, що лідер Північної Кореї Кім Чен Ір мав величезну пристрасть до кіно. Його колекція налічує понад 20 тисяч відео та DVD, і, за повідомленнями, його улюбленою актрисою була Еллізабет Тейлор. Однак, незважаючи на це, Кім не задовольнявся стандартами кінематографа своєї країни і вирішив вжити радикальних заходів для покращення його якості.
Кінематографічні амбіції Кім Чен Іра
Одним із найвідоміших епізодів життя Кім Чен Іра стало викрадення двох провідних особистостей південнокорейського кінематографа — актриси Чхве Ун Хі та режисера Шин Сан Ок. Цей неймовірний випадок ілюструє, як сильно він почувався щодо кінематографа. Кім вважав, що фільми, які виробляються в Північній Кореї, безнадійно застарілі і не відповідають світовим стандартам, тому він вирішив, що наявність творців культури з інших країн може допомогти змінити ситуацію.
В результаті, Кім змусив їх знімати фільми, які мали підвищити міжнародний імідж північнокорейського кінематографу. Одним із результатів цієї роботи стала стрічка “Пульгасарі” — північнокорейський аналог “Годзілла”, що була знята на початку 1980-х років, яка, водночас, несла в собі критику комуністичного режиму.
Фільм “Пульгасарі” та його символізм
“Пульгасарі” розповідає історію, де монстр, що виглядає як величезна істота, відтворює бунт і боротьбу простих людей проти тиранії. Цей фільм не лише намагається підняти моральний дух північнокорейського народу, але й має на меті показати, що навіть у службі у тоталітарного режиму можна знайти місце для особистого протесту.
Цікаво, що створений під тиском фільм, сповнений настанов про перемогу та боротьбу за свободу, містить ідеї, які прямо суперечать основним принципам, закладеним у комуністичній ідеології Кім Чен Іра. Це ще раз підтверджує те, наскільки важливою була роль кінематографа в його житті.
Вплив “Пульгасарі” на міжнародні відносини
Створення “Пульгасарі” мало не лише художнє, але й політичне значення. Воно стало інструментом маніпуляції у міжнародних відносинах. Північна Корея прагнула продемонструвати свою культурну самосвідомість і незалежність за межами своїх кордонів через кінематограф. Цей фільм став одним з рідкісних прикладів спроби Кім Чен Іра зарекомендувати Північну Корею на світовій арені.
Але історія “Пульгасарі” — це не лише про пропаганду. Це історія про те, як кінематограф може використовуватися для творення міфів і зміни уявлень про країну, яка має таємниці та суперечки на міжнародній арені.
Підсумовуючи, можна сказати, що захоплення Кім Чен Іра кінематографом стало не лише особистим хобі, а й спробою створити культурний продукт, що відповідає світовим стандартам. Його вплив на північнокорейський кінематограф залишає неоднозначне враження, адже фільми як “Пульгасарі” відкривають нові перспективи про критичне мислення та креативний потенціал, навіть у контексті тоталітарного режиму.
